Розбудова інституту (1971–1990 рр.)
Розбудова інституту (1971–1990 рр.)
У 1970 році на посаду ректора був призначений кандидат економічних наук О.О. Колбасін. Головна увага під час його керівництва була спрямована на розширення і зміцнення матеріально-технічної бази інституту, відкриття нових факультетів, вирішення питань соціального напряму студентів, усього колективу інституту.
За успіхи, досягнуті в підготовці спеціалістів, в розвитку сільськогосподарської науки, 25 серпня 1972 року Указом Президії Верховної Ради УРСР за підписом Голови Президії І.С. Грушецького Дніпропетровський сільськогосподарський інститут було нагороджено Почесною Грамотою Президії Верховної Ради УРСР. У 1975/76 навчальному році було розпочато підготовку зооінженерів. Факультет очолив кандидат сільськогосподарських наук, доцент В.І. Сокрут.
На початку 80-х років навчальний і науковий процеси в інституті забезпечували викладачі 37 кафедр, 13 з яких було створено за останнє десятиліття. Викладацький колектив зріс зі 195 до 335 осіб, у тому числі кількість докторів наук, професорів з 9 до 20, кандидатів наук, доцентів – з 76 до 176.
З другої половини 70-х років у ДСГІ зросла кількість студентів, з’явилися нові факультети, помітно зміцнилася матеріальна база. Цей період був якимось особливим, наповненим визначними подіями, плідною роботою колективу ВНЗ. Так, у 1975–1976 рр. закінчується будівництво та освоєння навчального корпусу № 2 загальною площею 19,8 тис. м2, яке вирішувало питання навчатися студентам в одну зміну замість попередніх трьох змін. Навчально-лабораторний корпус – одна із перших висотних будівель, якими планувалося прикрасити центральний схил у центрі м. Дніпропетровськ.
На створення такого комплексу було витрачено 2,5 млн крб. Незабаром закінчувалося будівництво гуртожитку № 2 на 840 місць (до цього існував студентський гуртожиток № 1 на 400 місць). У 1978 році вводиться в дію гуртожиток № 3 на 670 місць та гуртожиток № 4 на 480 місць, а в 1985 році – гуртожиток № 6 на 400 місць.
1980 рік – дійсно особливий для розбудови інституту. За наказом Міністерства сільського господарства СРСР було відкрито факультет ветеринарної медицини. Перший декан факультету – доктор ветеринарних наук, професор О.Д. Грачов.
Поступово в 1980–1983 рр. для розміщення ветеринарного факультету інституту передається будівля міської ветеринарної клініки (вул. Космічна, № 119) та навчального корпусу школи майстрів сільського будівництва (вул. Мандриківська, № 276) загальною площею близько 7 тис. м2.
Неодноразово (1978, 1979, 1980 роки) ДСГІ за підсумками роботи визнавався переможцем у Всесоюзному та республіканському соціалістичному змаганні. Пам’ятною, яскравою подією було нагородження колективу в 1982 році перехідним Червоним Прапором, який вручив заступник Міністра сільського господарства СРСР В.С. Шевелуха.
Тільки протягом 1981 року розробки вчених інституту були підтверджені 45 авторськими свідоцтвами. Завдяки розробленій науково обґрунтованій системі рекультивації земель, пошкоджених гірничими розробками, 55 га таких площ було повернуто до господарської діяльності. Нові сорти пшениці та кормового гороху визнані великим кроком уперед у селекційних дослідженнях.
Під керівництвом професора О.В. Верняєва вперше у світовій практиці розроблено конструкцію 9-метрового культиватора-плоскоріза. За успіхи у Всесоюзному змаганні відзначено і вузівський навчгосп «Самарський». Він виборов перехідний Червоний Прапор «Союзнавчгосптресту» Міністерства сільського господарства СРСР.
Спільно з Орджонікідзевським гірничо-збагачувальним комбінатом створені дослідні рекультивовані ділянки, які мають високу родючість. Саме з такої ділянки площею 70 га, закладеної в 1960 році на території Запорізького кар’єру під фруктовий сад, виноградники, багаторічні трави, зернові культури, і розпочали свої досліди з рекультивації науковці інституту. Наслідком цієї роботи було створення оптимальної схеми відновлення земель, розроблено єдиний технологічний процес видобутку і рекультивації промислових відвалів.
Діорама рекультивованої ділянки на Орджонікідзевському гірничо-збагачувальному комбінаті експонувалася на Всесвітній спеціалізованій виставці «Експо-74» в американському місті Спокан (1974 р.). Автор експозиції діорами – заслужений художник РРФСР Ю. Дешалит. Результати досліджень постійно представляли на ВДНГ СРСР та УРСР (1974–1990 рр.), Всесоюзній пересувній виставці (1976, 1978, 1986 роки).
У 1977 році за рішенням Державного комітету з науки і техніки Ради Міністрів СРСР в інституті була відкрита проблемна лабораторія з рекультивації, яка стала центром з відновлення сільськогосподарських земель, порушених промисловими розробками корисних копалин.
Формується наукова школа з проблем рекультивації земель, засновником і науковим керівником якої був доктор сільськогосподарських наук, професор М.О. Бекаревич. Рішенням Міністерства вищої і середньої спеціальної освіти СРСР (1981 р.) наукове дослідження 
«Біологічна рекультивація земель, порушених гірничими роботами, в степовій чорноземній зоні Європейської частини СРСР» високо оцінено, а наукові керівники О.М. Бекаревич, О.О. Колбасін, виконавці М.Т. Масюк, І.П. Чабан, В.Я. Олійник відзначені другою премією, яка є гідним науковим визнанням серед тисячі дослідницьких робіт, представлених двомастами вузами СРСР. У цей же період за результатами досліджень студенти В.О. Забалуєв, В.О. Завгородній одержали премію ЦК комсомолу України. На ВДНГ СРСР наукові роботи з рекультивації земель професорів О.О. Колбасіна, М.О. Бекаревича, доцента М.Т. Масюка були відзначені Великими срібними медалями. 1985 року М.О. Бекаревич та колектив науковців були нагороджені Першою премією Ради Міністрів СРСР за результати, одержані в дослідженнях з рекультивації земель, які забезпечують їх раціональне використання та охорону навколишнього середовища.
На дослідних полях Орджонікідзевського гірничо-збагачувального комбінату відбулися виїзна сесія ПВ ВАСГНІЛ з проблем рекультивації земель та нарада з чорноземів АН СРСР (1981 р.).
У 1980 році на базі лабораторії гумінових добрив проведена міжзональна науково-практична конференція «Перспективи використання в сільському господарстві фізіологічно активних речовин гумусової природи», в якій взяли участь представники 12 союзних республік, 78 установ.
Співробітники проблемної лабораторії гумінових добрив (науковий керівник – доктор сільськогосподарських наук, професор Л.А. Христєва) про результати своїх досліджень багаторазово доповідали на всесоюзних, республіканських конференціях, на V та VІ міжнародних конгресах із торфу (Польща, США), на міжнародному симпозіумі у Чехословаччині. Тематика досліджень проблемної лабораторії була включена до комплексної програми науково-технічного прогресу, яку координував Державний комітет з науки та техніки Ради Міністрів Союзу РСР, на 1981–1985 рр.
Червень 1982 року був знаменний тим, що на базі нашого інституту відбувся І з’їзд ґрунтознавців та агрохіміків України. Це була видатна подія, оскільки саме Дніпропетровський сільськогосподарський інститут обрано місцем проведення такого серйозного заходу.
Вимоги життя змушували розпочати підготовку фахівців з гідромеліорації. У 1979/80 навчальному році в ДСГІ за наказом № 408 від 21.09.1979 р. факультетом механізації сільського господарства, яким керував кандидат технічних наук, доцент П.К. Охмат, на перший курс було прийнято 50 студентів за спеціальністю «гідромеліорація». Як самостійну структурну одиницю гідромеліоративний факультет відкрито 19.09.1983 р. Деканом факультету було обрано завідувача кафедри гідравліки доктора технічних наук, професора Б.І. Сергєєва.
1983 рік був для сільськогосподарського інституту багатим на досягнення. У пам’яті залишається нагородження колективу орденом 
Трудового Червоного Прапора (25 січня 1983 р.). Цей рік став підсумком високої ефективності науково-дослідної роботи на кафедрі селекції та насінництва. Успішно проходять державні випробування сорти озимої пшениці, над створенням яких багато років працювала вчений-селекціонер, кандидат сільськогосподарських наук, доцент Н.І. Ковалевська. Під керівництвом старшого наукового співробітника М.І. Петрика районовано новий, четвертий на його рахунку, сорт укісно-кормового гороху Неосыпающийся 8. За рішенням Державної комісії зі сортовипробування сільськогосподарських культур, на сортодільниці країни в 1984 році було відправлено 79 ц кондиційного насіння сортів селекції ДСГІ. Насіння сортів гороху Укосный 5, Укосный 9, Акациевидный було направлено на державні випробування в рамках Ради Економічної Співдружності в Болгарію.
У цей же період розпочалися дослідження зі створення отари кросбредних овець. Науковий колектив молодих дослідників очолював доктор сільськогосподарських наук, професор В.Т. Шуваєв. У подальшому по матеріалах цих досліджень захистили кандидатські дисертації В.В. Микитюк, В.І. Похил, В.Г. Рожков, В.Х. Классен, О.В. Северов, Р.О. Скрипнік, Н.П. Тюпіна, О.О. Калиниченко, О.М. Задорожня та ін.
Результатами наукових досліджень в економічній галузі стало складання перспективних планів організаційно-господарського і соціального розвитку для районів Дніпропетровщини.
Великий доробок у розвиток ДСГІ вніс М.О. Селех, видатний вчений в галузі зоотехнічної науки. Під його керівництвом створена нова високопродуктивна група свиней селекції ДСГІ (Краснопільська) з оригінальним генофондом, добре пристосованим до умов Центрального Степу України. У співавторстві з П.Л.Погребняком видана відома монографія «Гетерозис та його використання при розведенні червоної степової худоби».
У 80-ті роки викладачі інституту активно працювали над дисертаційними дослідженнями. Когорту докторів наук поповнив Ю.О. Копилов, М.Т. Масюк, кандидатами наук стали Н.І. Федосієнко, Т.Г. Виниченко, В.Я. Плаксієнко, В.О. Колбасін, С.В. Бондаренко, В.П. Кабаненко та ін. За результатами досліджень одержано 32 авторських свідоцтва і позитивних рішення, що підтверджують новизну робіт наших винахідників. Серед них найбільш плідно працювали О.І. Буря, А.С. Кобець, О.С. Бабич, Я.О. Кумченко, А.С. Бєдін, М.І. Лукашенко. Вийшли друком монографії професорів О.В. Верняєва (двотомник, за кордоном), М.О. Бекаревича, І.А. Лук’яненка, П.М. Приходька (1983 р.).
На честь знаменного 100-літнього ювілею виходу книги В.В. Докучаєва «Русский чернозем» Академія наук СРСР видала ґрунтовний том матеріалів, які розвивають учення про чорнозем і зміну ландшафтів, системи землеробства і ґрунтів чорноземної зони. Серед авторів – М.О. Бекаревич, М.Т. Масюк, Г.І. Андреєв. Ювілейну медаль було вручено колективу кафедри ґрунтознавства за визначні здобутки в галузі рекультивації земель.
Саме в цей період тематика науково-дослідних робіт була проаналізована і набула більш вагомого змісту. Сільськогосподарському виробництву було наданозначний доробок з різних напрямів досліджень:
♦ запропонована технологія відновлення порушених земель, яка забезпечує продуктивність рекультивованих земель на рівні попередніх непорушених ґрунтів (М.О. Бекаревич, М.Т. Масюк, І.П. Чабан, І.Х. Узбек. В.О. Забалуєв та ін.);
♦ обґрунтовані теоретичні положення про природу та дію гумінових добрив на життєдіяльність живих організмів. Розроблені технологія одержання фізіологічно активного препарату гумінату натрію та процесу його промислового виробництва, способи використання цих препаратів у рослинництві та тваринництві (Л.А. Христєва, І.І. Ярчук);
♦ теорія текстурування при кристалізації металів та сплавів; запропоновані способи зміцнення текстурою деталей сільськогосподарських машин (Г.М. Воробйов);
♦ створений та апробований принципово новий тип обробних машин і знарядь – культиватор-плоскоріз з активними робочими органами для енергонасичених тракторів (О.В. Верняєв);
♦ розроблені нові антифрикційні матеріали, які перевищують термін спрацьованості та довговічності вітчизняних і зарубіжних аналогів у 3–7 разів; одержано понад 70 авторських свідоцтв (О.І. Буря);
♦ створена серія аерозольних генераторів, які використовуються для ветеринарно-санітарної обробки тварин, дезінфекції приміщень, гасіння пожеж (О.С. Бабич, Я.О. Кумченко);
♦ розроблено стандарт підприємства з використання атестації робочих місць у сільському господарстві (В.Ю. Ільченко).
З 1985 року в суспільстві розпочалася перебудова на засадах демократизації та гласності.Змінюються роль кафедр суспільних наук та напрями соціально-гуманітарних дисциплін у навчально-виховному процесі. Першою ознакою змін в процесах, пов’язаних з демократизацією, стало рішення про вибори ректора інституту. Так, у 1987 році на розширеному засіданні ради ДСГІ, відповідно до Закону «Про трудові колективи», ректором інституту на альтернативній основі було обрано доктора біологічних наук, професора М.Т. Масюка.
Міцніла соціальна сфера інституту.
Для відпочинку студентів і співробітників працює спортивно-оздоровчий табір в Орлівщині (з 1966 р.), піддається реконструкції, розширюється база відпочинку «Колос» на Азовському морі, спортивний комплекс, побудовані студентська їдальня (1983 р.), 252-квартирний будинок для співробітників інституту, за дольовою участю збудовано клінічний корпус санаторію «Орлине гніздо» при НДІ ім. І.М. Сєченова в м. Ялта.
Робота колективів художньої самодіяльності в цей період одержує великі здобутки. У 1986–1988 рр. оркестр духової музики (керівники П.І. Шебалкін, С.Х. Сімкін, В.І. Лубенець), нагороджений Дипломом І ступеня, бере участь у марші-параді духових оркестрів нашого міста.
За активну роботу з виховання студентів, високий художній рівень і виконавську майстерність оркестру народної музики (керівник В.С. Клименко) присвоєно звання «народний».
Хор народної пісні «Жайвір» (керівник Б.І. Войтко) багаторазово нагороджується Дипломами і Почесними грамотами. Український фольклор склав основу виступів ансамблю «Січ». Агроуніверситет – один з небагатьох вузів, де завжди бринів старовинний український інструмент – бандура (керівник Н.І. Шапка).
Про те, як живуть студенти, засвоюють спеціальності, проводять дозвілля, постійно розповідає багатотиражна газета «Кадри–селу».
Набуває подальшого розвитку бібліотека інституту. На її базі в 1980 році створено об’єднання сільськогосподарських бібліотек Дніпропетровської області, до складу якого входять 14 галузевих бібліотек. Бібліотека інституту визначена головною (керівник об’єднання – директор бібліотеки З.Ю. Дудченко, з 1994 року – А.Г. Братчик). Із 1975 року діє товариство любителів книги. З 1982 року в бібліотеці працює літературна вітальня «Гармонія» (керівник В.О. Гескіна). У 1987 році обрано жіночу раду інституту, у 1988 році відновив свою роботу факультет громадських професій.
70–80-ті роки ввійшли в історію інституту як період інтенсивних пошуків шляхів поліпшення якості підготовки висококваліфікованих фахівців для агропромислового комплексу країни. Напрацювання колективу в ці роки – велика спадщина, цінний теоретичний і практичний досвід, який потребує подальшого осмислення, дослідження і творчого використання у науково-навчально-виховному процесі, у подальшому розвитку аграрної науки і освіти в нашій країні.