Освітянська діяльність ДСГІ (1951–1970 рр.)
Освітянська діяльність ДСГІ (1951–1970 рр.)
У вересні 1951 року постановою Ради Міністрів СРСР в ДСГІ було відкрито новий гідромеліоративний факультет для підготовки інженерів-гідромеліораторів на денній та заочній формах навчання. На перший курс було зараховано 125 студентів,
створено три спеціальних кафедри: геодезії; гідравліки і гідрогеології та сільськогосподарських меліорацій.
Після ухвалення рішення про освоєння цілинних і перелогових земель1480 викладачів та студентів нашого інституту з 1956 по 1960 рік за комсомольськими путівками готували техніку, виконували посівні роботи, збирали врожай на безмежних просторах цілинних земель Казахстану.
За натхненну працю у цілинній епопеї посланці Дніпропетровського сільськогосподарського інституту відзначені почесними грамотами, удостоєні урядових нагород. Орденом Трудового Червоного Прапора та медаллю «За освоєння цілини» нагороджений П.І.Романенко; орденом «Знак пошани» та медаллю «За освоєння цілини» – П.Є. Биков, В.К. Козенко; Грамотою ЦК ВЛКСМ – Д.Г. Козар, В.Я. Олійник, О.І. Іванова, В.М. Двірник, І.А. Лук’яненко, Л.І. Кривенко; медаллю «За освоєння цілини» – В.М. Круть, Л.Ю. Айзикович, В.П. Михайленко, Б.Є. Селиверстов, М.Ю. Селиверстова, Ю.М. Рибас, Г.В. Хотюн, Д.Й. Солоха, А.П. Чижов, Ю.О. Копилов, В.Б. Сисоєв, Т.Ю. Кудзіна (посмертно, студентка 2-го курсу агрономічного факультету трагічно загинула під час роботи у 1958 р.).
В інституті йшов інтенсивний процес планомірного зміцнення матеріально-технічної бази, розширення навчальних площ, аудиторного фонду, формувався професорсько-викладацький колектив.
У другій половині 50-х років ДСГІ переживав процес глибоких змін. Усе почалося з того, що в 1955 році зоотехнічний факультет було переведено до Кам’янець-Подільського сільськогосподарського інституту, до Київського гідромеліоративного інституту – факультет гідромеліорації, а з Кримського сільськогосподарського інституту переїхав до ДСГІ і 1 вересня 1955 року розпочав заняття факультет механізації сільського господарства. Безумовно, що із зміою напряму закладу, з’явилися труднощі в забезпеченні навчального процесу професорсько-викладацькими кадрами, з відсутністю відповідної матеріально-технічної бази для нового факультету, що мало певні негативні наслідки, впливало на формування стабільності в колективі, на організацію навчання.
Реорганізація інституту проводилася за наказом Міністерства вищої освіти СРСР для того, щоб ДСГІ розвивався як двофакультетний навчальний заклад з перспективою відкриття третього факультету.
Авторитет Дніпропетровського сільськогосподарського інституту підвищувався, зростало його значення у справі підготовки фахівців для народного господарства. Тільки за п’яту п’ятирічку було підготовлено понад 750 агрономів і зоотехніків високої кваліфікації.
У 1956 році відкривається заочне відділення факультету механізації сільського господарства.
Заочний факультет закінчили без відриву від виробництва понад 120 агрономів і зоотехніків, голів колгоспів, бригадирів і рільників. При інституті через курси підготовки підвищили свою кваліфікацію понад 800 фахівців із середньою і вищою освітою; тільки за 1955 рік – понад 150 агрономів та 35 зоотехніків. Понад 300 фахівців пройшли місячні підготовчі курси.
15–16 березня 1957 року в ДСГІ відбулася перша республіканська конференція за участі представників Української Академії сільськогосподарських наук. Однією з головних проблем, що обговорювалася на конференції, була науково-дослідна тематика з гумінових добрив, над якою працювали співробітники ДСГІ під керівництвом доктора сільськогосподарських наук, професора Л.А. Христєвої. Усього було зроблено 14 доповідей, серед яких – професора М.М. Кононової «Проблеми гумінових добрив на Всесвітньому Конгресі ґрунтознавців» (Ґрунтовий інститут ім. В.В. Докучаєва АН СРСР), доповідь доктора хімічних наук, професора С.С. Драгунова «Будова гумінових кислот і принципи технології одержання гумінових добрив», доктора сільськогосподарських наук, професора Л.А. Христєвої «Фізіологічні принципи дії гумінових добрив» та ін. І вже тоді результати досліджень, одержані в ДСГІ, їхня направленість були високо оцінені.
Учені інституту в цей період активно ведуть наукові дослідження в різних напрямах. Понад десять закінчених науково обґрунтованих пропозицій передано і впроваджено у виробництво. У результаті кропіткої роботи створена високопродуктивна помісна група свиней селекції ДСГІ. Досліди з міжпорідного схрещування свиней проводилися у господарстві заводу ім. В.І. Леніна під науковим керівництвом доцента М.О. Селеха.
За доповіддю професора П.А.Плюйка науково-технічна Рада Міністерства сільського господарства СРСР рекомендувала всім господарствам, що займалися відгодівлею свиней на бекон, використовувати установки для підготовлення кукурудзяного зерна для згодовування.
Були завершені роботи з агротехніки гречки (доцент П.М. Демиденко), картоплі в умовах зрошування (асистент І.А. Лук’яненко) та суданської трави.
Наукові дослідження доктора сільськогосподарських наук, професора Д.Г. Кальянова з проблем насінництва багаторічних трав були спрямовані на швидке освоєння травопільної системи землеробства в степовій зоні УРСР.
К.Б. Свєчин у Всесоюзному інституті тваринництва успішно захищає докторську дисертацію на тему «Дослідження деяких зовнішніх факторів індивідуального розвитку тварин».
У середині 50-х років розроблені та впроваджені у виробництво заходи боротьби з ґрунтовою кіркою в умовах зрошування. Ці роботи виконувалися під керівництвом професора М.О. Бекаревича. Він же керував і складанням проекту будівництва ставків.
Професорсько-викладацький колектив інституту постійно здійснював наукове керівництво роботою навчгоспу «Сухачівка». Професор І.Н. Шевелєв відпрацьовував тут методику боротьби зі засміченістю бур’янами полів; професори П.А. Плюйко і К.Б. Свєчин розробили систему заходів з поліпшення утримання, правильної годівлі, підвищення загальної продуктивності тварин; професор Д.Г. Кальянов працював над системою польових та кормових сівозмін навчгоспу та планами їх освоєння, організував виробництво насіння трав; професори М.О. Селех і К.Б. Свєчин керували племінною справою на тваринницьких фермах навчгоспу; доцент А.І. Рудий склав технічні проекти полезахисних лісових насаджень, на полях навчгоспу заклав експериментальні посіви лісосмуг «гніздовим» способом, як того вимагала тоді методика Лисенка, створив розсадник плодових, лісових і декоративних рослин, плодовий сад; доцент О.Ю. Шейкін розробив систему добрив у травопільних сівозмінах. Співробітники кафедри механізації доценти О.Т. Лисенко, К.С. Хвиля надавали практичну та організаційну допомогу з комплексної механізації робіт у рільництві й тваринництві.
Доцент К.К. Крайнюк керував плануванням організаційно-господарського устрою навчгоспу «Сухачівка».
За 1952–1957 рр. ученими інституту опубліковано понад 200 наукових робіт. У 1957 році був підготовлений та виданий шостий том наукових праць інституту. Окремо видані результати досліджень І.А. Лук’яненка «Агротехніка зрошуваної культури картоплі на Дніпропетровщині»; курс лекцій Л.А. Христєвої «Об использовании торфа и других каустобиолитов в качестве удобрений»; «Пособие для практических занятий по анатомии сельскохозяйственных животных» Б.В. Богородського, В.Т. Горянова; книжка «Рост и развитие сельскохозяйственных животных» К.Б. Свєчина.
Набуває подальшого розвитку і діяльність наукового студентського товариства. Студентські гуртки працювали при кафедрах хімії, зоології, тваринництва, ботаніки, механізації, ґрунтознавства, фізіології рослин, вищої математики та інших. У 1957/58 навчальному році на XV студентську конференцію було представлено 55 наукових доповідей студентів. Наступного року члени гуртка при кафедрі опору матеріалів студенти В. Єгоров, А. Корнієнко, М. Болдирєв, М. Моісейченко за розробку і впровадження раціоналізаторських пропозицій з реконструкції бурякокомбайна СКЕМ-8 були нагороджені Почесними грамотами Дніпропетровського комбайнового заводу ім. К.Є. Ворошилова.
Члени гуртка при кафедрі ґрунтознавства під керівництвом професора М.О.Бекаревича проводили роботу зі складання ґрунтових карт у колгоспах Дніпропетровського району Дніпропетровської області. За їхньої допомоги було складено в 1957 році 12 ґрунтових карт на площі 50 тис. га.
Великою подією в розвитку інституту було відкриття в 1960 році економічного факультету, який спочатку приєднан до агрономічного.
Із 1962 року економічний факультет став самостійним структурним підрозділом інституту. В його організації важливу роль відіграли декан агрономічного факультету професор М.О. Бекаревич, перші декани економічного факультету доценти Я.Г. Левченко, В.М. Двірник, Г.Т. Вилко. У подальшому факультет очолювали доценти М.С. Дроздов, П.І. Романенко, професори П.Й. Атамас, Б.В. Душин.
Із підпорядкування Міністерству освіти УРСР Дніпропетровський сільськогосподарський інститут виведений у березні 1959 року і переданий у розпорядження Управління підготовки сільськогосподарських кадрів Мінсільгоспу УРСР, а з 1963 по 1991 рік – підпорядкувався Управлінню вищої і середньої сільськогосподарської освіти Мінсільгоспу СРСР.
З 1962 року професор М.О.Бекаревич засновує новий напрям наукових досліджень з рекультивації земель, порушених господарською діяльністю, створює науково-дослідні стаціонари та дослідні поля, розташовані на території всієї чорноземної зони Європейської частини СРСР.
На перший курс 1960/61 навчального року було зараховано 385 студентів. Із них: на спеціальність інженер-механік – 273 особи; на агрономію – 31 особа; агроном-економіст – 31; бухгалтер сільськогосподарського підприємства – 50 осіб. Як відповідь на вимогу часу з 1 вересня 1960 року в інституті була створена кафедра ремонту та експлуатації МТП, за якою були закріплені дві навчальні дисципліни: ремонт тракторів, автомобілів, сільськогосподарських машин та експлуатація машинно-тракторного парку. Завідувачем кафедри було призначено доцента І.М. Коломойця.
У 1966 році ухвалюється рішення про відкриття факультету підвищення кваліфікації. Деякий час цим факультетом керував М.М. Смирний, а з кінця 1966 року – доцент Ю.Г. Баракаєв. З 1979 по 1991 рік проректором факультету підвищення кваліфікації працював доцент В.І. Сокрут, а 1991 року його очолив доцент Р.Г. Мещерський. 2002 року факультет реорганізовано в Інститут післядипломної освіти на чолі з доцентом С.В. Бондаренком, нині інститутом керує професор І.І. Вініченко.
З 1966 року в структурі ректорату з’являється навчальна частина, яка координує навчальний процес, виробничу практику, планує навантаження. Велика увага приділялася заочній формі навчання. Першим проректором заочного відділення був Ф.Ю. Ганзін, з 1971 року – доцент К.І. Аксьонов, з 1982 року – професор В.Г. Бутенко.
Забезпеченню якісного і кількісного прийому студентів на перші курси сприяла чітка робота з набору абітурієнтів, організація підготовчих курсів зі вступу та однорічного підготовчого відділення денної і заочної форм навчання (1970 р.).
У 60–70-ті роки велика увага приділялася підготовці наукових і науково-педагогічних кадрів. Широко практикувалося залучення до викладацької роботи досвідчених фахівців з виробництва. Так, голова колгоспу «Росія» Межівського району Дніпропетровської області, кандидат сільськогосподарських наук, а в подальшому професор, завідувач кафедри землеробства П.М. Демиденко поповнив ряди педагогів сільськогосподарського інституту. З посади головного агронома прийшов працювати Г.Ф. Нестеренко. Посаду головного агронома колгоспу змінив на викладацьку роботу на кафедрі ботаніки і фізіології рослин О.М. Галушка. З різних виробничих посад сільського господарства прийшли навчатися в аспірантурі випускники інституту М.Т. Масюк, І.П. Чабан, І.Х. Узбек, В.І. Шанда, Р.А. Авраменко, Л.В. Фот та ін. Після захисту кандидатських дисертацій вони залишилися працювати в рідному закладі.
З метою покращання керування науковими дослідженнями та якісної підготовки науково-педагогічних кадрів для інституту було запроваджено посаду проректора з наукової роботи.
Спочатку на громадських засадах цю роботу виконували доценти В.Г.Котлюба, Л.Р. Пивоваров. Із 1963 року вже на штатну посаду проректора з наукової роботи, за рекомендацією обласних органів, було запрошено досвідченого виробничника, кандидата сільськогосподарських наук П.М. Демиденка.
Згідно зі статутом в інституті постійно працює рада, основними завданнями діяльності якої є визначення напрямів розвитку закладу, вирішення навчальних, методичних, наукових, господарських та інших питань. Обов’язки голови ради покладено на директора – ректора інституту.
Прийшло й міжнародне визнання важливості результатів наукових досліджень учених інституту. 1961 року делегація вчених Проблемної лабораторії гумінових добрив ДСГІ на чолі з професором Л.А. Христєвою брала участь у роботі міжнародного симпозіуму «Гумус і рослини», який проводився в Празі і Брно. Як згадує учасниця цього високого зібрання В.Г. Котлюба, на симпозіумі доповіді наших учених викликали особливий інтерес у зарубіжних колег своєю змістовністю, оригінальністю, своєчасністю досліджень.
Напередодні 50-річчя заснування (1972 р.) у ДСГІ працювали 185 викладачів, з них 9 докторів наук, професорів, 85 кандидатів наук, доцентів; функціонували 27 кафедр; понад 30 викладачів та аспірантів працювали над кандидатськими дисертаціями. Науково-педагогічним персоналом інституту було підготовлено міцне підґрунтя для подальшого розвитку навчального закладу, його освітянських злетів.