ІІІ Міжнародна науково-практична конференції «Відновлення біотичного потенціалу агроекосистем»
11 жовтня 2018 року відбулась ІІІ Міжнародна науково-практична конференції «Відновлення біотичного потенціалу агроекосистем», на базі кафедри екології та охорони навколишнього середовища ДДАЕУ (за підтримки МОН України Наказ № 371 від 16.04.2018р.). У роботі конференції прийняли участь представники вищих навчальних закладів, наукових установ та підприємств України, Канади, Алжиру, Іспанії, Республіки Казахстан, Італії, Польщі, Білорусії тощо.
Ректор Дніпровського державного аграрно-економічного університету професор Кобець Анатолій Степанович привітав учасників конференції.
Антропічне і техногенне навантаження на навколишнє природне середовище в Україні у декілька разів перевищує відповідні показники розвинених країнах світу. А це значить, що ситуація, яка склалася, потребує переосмислення і розроблення нової стратегії і підходів до природокористування, яка ґрунтується на гармонізації взаємовідносин між природою та суспільством.
Свій вклад в агротехнологічну стратегію роблять і науковці агроуніверситету, які проводять навчальні, виробничі практики та актуальні дослідження з питань вдосконалення і впровадження новітніх конкурентоздатних технологій.
Стан та ефективність використання земельних ресурсів є визначальним чинником забезпечення збалансованого розвитку АПК, природокористування, а також екологічної та продовольчої безпеки України.
Встановлено, що одним із основних чинників зниження продуктивності земельних ресурсів агросфери є деградація агроландшафтів унаслідок тривалого застосування недостатньо екологічних систем землеробства, порушення оптимальної структурно-функціональної організації території, збалансованості основних його стабілізуючих компонентів, що призвело до зниження протиерозійної стійкості агроландшафтів, погіршення їх екологічного стану.
Погіршення екологічного стану сільськогосподарських земель, а саме поширення деградації ґрунтів, збіднення агро- і біорізноманіття було спричинено екологічним розбалансуванням угідь у сучасних агроландшафтах, недотримання оптимального співвідношення між екологічно стабільними, тобто природними угіддями та екологічно уразливими (переважно орними землями). Унаслідок надмірного розорювання земель зменшились площі кормових угідь, лісових масивів, заповідних охоронних територій тощо. Упродовж останніх 30 років антропічне перетворювання агроландшафтів збільшилось у 1,5-2 рази. Екосистема агроландшафтів спростилась, їх видовий склад, екологічна різноманітність та зв’язки між компонентами ландшафту порушились тощо.
Лише останніми роками почались переорієнтація розвитку аграрного виробництва на біологічно обґрунтоване нормування антропогенних навантаження на природне середовище, створення нових систем землеробства, які зможуть забезпечити зниження антропічного тиску на природу хімічних речовин, вирощування екологічно безпечної продукції.
Екологічний стан агроландшафту прийнято оцінювати за співвідношенням «рілля: природні кормові угіддя: ліси». Для України воно має становити 1:1,6:3,6 відповідно. Але насправді це співвідношення становить – 1:0,23:0,3, що свідчить про значення погіршення екологічного стану агроландшафтів України : у Поліссі – середньо погіршений, у Лісостепі – сильно погіршений із наближенням до катастрофічного, у Степу – катастрофічний.
Тому екологічної стабілізації агроландшафтів можна досягти шляхом оптимальної просторової організації їх структури за екологічно збалансованого співвідношення між складовими. Для створення оптимальної структурно-функціональної організації агроландшафтів необхідно зменшити частку ріллі з 53,9% до 40% (24,0 млн га) та збільшити частку еколого стабілізуючих угідь: лісів, багаторічних і захисних насаджень – з 19,1% до 25% (15,0 млн га), сіножатей і пасовищ – 3 13% до 29% (17,6 млн га).
У роботі конференції взяли участь представники державних інституцій, науково-педагогічні працівники вищих навчальних закладів, науковці, співробітники біосферних і природних заповідників, широкий загал громадськості України. У матеріалах конференції знайшли оцінку, аспекти технології формування вторинних екосистем як засобу відтворення ландшафтного та біотичного різноманіття та функціонування заповідних екосистем в структурі агросфери щодо взаємодії та його наслідків.
Розглянуто актуальні питання агроекологіїі шляхи їх вирішення, сучасні меліоративні заходи у відновленні агроекосистем, проведений моніторинг довкілля та сучасні геоінформаційні системи і технології, техногенно-екологічна безпека України і прогнозування ризиків у природокористуванні., раціональне використання природних ресурсів, збереження та відновлення екосистем і екомережі, грунти як імперативний фактор збереження агробіорізноманіття та агропромислового виробництва, екологічна освіта і наука, виховання і культура, екологічні, економічні тасоціальні проблеми сталого розвитку.
Учасники конференції вважать за необхідне запропонувати наступне:
1. Активно розвивати аграрну науку, Потрібні нові, ринкові форми співпраці науки й виробництва, що мають прискорювати впровадження наукових розробок, підвищувати зацікавленість і відповідальність науковців та господарників.
2. Збільшити посівні площі під однорічними та багаторічними травами, які є стабілізуючим чинником агроландшафтів.
3. Зменшення посівів виснажуючих ґрунти культур, вирощування яких пов’язане з певними екологічними ризиками, особливо за умов недотримання науково обґрунтованих сівозмін, врахування впливу попередників та передпопередників.
4. Збільшити рівень матеріально-технічного забезпечення аграрних підприємств, з використанням ґрунтообробних і посівних комплексів адаптованих до ресурсоощадних технологій вирощування зернових і олійних культур.
5. Стимулювати впровадження інноваційних технологій та інвестицій в агропромислове виробництво для підвищення рівня екологобезпечного його користування.
6. Екологічно оцінити і нормувати антропічне та техногенного навантаження на природні ресурси через агросферу.
7. Відпрацювати основи екологічної безпеки в АПК.
8. Запроваджувати природне агровиробництво та адаптувати його до прогнозованих змін клімату.
9. Сформувати умови для збалансованого стійкого використання земель сільськогосподарського, лісогосподарського призначення та водних екосистем.
10. Пропагувати перехід на краплинне зрошення як заходу збереження ґрунтового покриву, яке унеможливлює його засолення та хімічну деградацію.
11. Ширше застосовувати гумінові препарати.
12. Активізувати створення регіональних інтергованих-навчально-наукових- соціовиробничих комплексів.
Природовітворення агроландшафтів та екологічно орієнтована агросфера, підвищити екологічну безпеку аграрного виробництва через натуралізацію сільськогосподарської продукції і збереження навколишнього середовища, − найважливішим чинником якості життя людини.
Оргкомітет конференції
