Висловлюємо співчуття...
18 січня 2026 року на 91-му році життя відійшов у вічність доктор біологічних наук, професор кафедри загального землеробства та ґрунтознавства Іван Харлампійович УЗБЕК – видатний науковець, педагог, фундатор біологічного напряму рекультивації техногенно порушених земель степової зони України.
Іван Харлампійович Узбек народився 11 лютого 1935 року в селі Красна Поляна Великоновосілківського району Донецької області. Син батька, який загинув під Севастополем, він із юних років формував у собі високу відповідальність, працелюбність і глибоку повагу до землі. Після закінчення середньої школи навчався на агрономічному факультеті Дніпропетровського сільськогосподарського інституту.
У 1959-1965 роках працював головним агрономом у Кіровоградській області, поєднуючи практичну діяльність із науковими пошуками. З березня 1965 року продовжив свій шлях у науці, навчаючись в аспірантурі Дніпропетровського сільськогосподарського інституту. Його перші наукові дослідження були присвячені унікальній для того часу проблематиці – вирощуванню сільськогосподарських культур у техногенних ландшафтах степової зони України, зокрема на відвалах Олександрівського кар’єру Нікопольського марганцеворудного басейну.
У 1969 році Іван Харлампійович успішно захистив кандидатську дисертацію, став асистентом кафедри ґрунтознавства та долучився до створення перших у СРСР науково обґрунтованих рекомендацій з біологічної рекультивації порушених земель. Його дослідження стали підґрунтям масштабних робіт із відновлення деградованих територій, завдяки яким лише в Дніпропетровській області було рекультивовано десятки тисяч гектарів земель.
Вагомою сторінкою наукової біографії професора І.Х. Узбека стало створення та науковий супровід біоекологічної станції моніторингу техногенних ландшафтів степової зони України. Саме тут закладалися унікальні стаціонарні досліди зі штучними едафотопами та двоярусними техноземами, що не мали аналогів у вітчизняній і світовій практиці.
Підсумком майже сорокарічних наукових пошуків став захист у 2001 році докторської дисертації, у якій Іван Харлампійович дав ґрунтовну еколого-біологічну оцінку едафотопів техногенних ландшафтів степової зони України. Його наукова спадщина охоплює фундаментальні дослідження кореневих систем рослин, мікробіологічних процесів, ферментативної активності ґрунтів, біогенності штучних едафотопів, а також розробку унікальних технологій рекультивації, що дозволяють відтворювати повноцінні сільськогосподарські угіддя на місці кар’єрних розробок.
За роки науково-педагогічної діяльності професор І.Х. Узбек опублікував п’ять монографій, п’ять науково-практичних рекомендацій, близько 250 статей у провідних вітчизняних і зарубіжних виданнях, є співавтором 25 патентів. Він виховав не одне покоління фахівців-агрономів, ґрунтознавців і екологів, залишивши по собі глибоку наукову школу та приклад відданого служіння науці й освіті.
Світла пам’ять про Івана Харлампійовича Узбека – талановитого вченого, мудрого наставника і порядну людину – назавжди збережеться в серцях колег, учнів, друзів та всіх, хто мав честь працювати й спілкуватися з ним. Висловлюємо щирі співчуття рідним і близьким покійного.
Підготував Олександр МИЦИК
